Чудова книжка для тих, хто розробляє веб-сервіси. Третину з неї я прочитав у блоці авторів, згоден не з усім, але взагалі-то книжка дуже корисна, і для мене було б набагато краще прочитати її на півроку раніше. До того, як ми почали робити веб-сервіс.

Про інтерфейс користувача читав мало, тому порівнювати майже нема з чим, але на перший погляд книжка непогана, до того ж якоюсь мірою унікальна (російською подібного нічого не бачив). Оскілки я якраз займався розробкою інтерфейсу, стала у пригоді; думаю стане ще не один раз.

Перша книжка про фотографію, яку я випадково прочитав, тому знайшов там багато цікавих порад загального плану. Відчувається, що цінність вона має тільки для початківців (тобто для мене).

Багато чого цікавого, доцільного і розумного, проте не написано головне: як примусити себе все це робити.

Книга дуже доречно потрапила до мене, без неї не вийшло б вчасно закінчити поточний на той період проект. Знайшов для себе багато нового то корисного.

Випадково прочитав перед візитом до Карпат. Друга (і, мабуть, остання) книга про спорт у моєму житті, така ж безглузда, як і перша (про баскетбол). Читання практику не замінює абсолютно.

Остання книга до обов’язкового читання з мого списку, який був складений після народження сину. Дещо не підходить під нашу країну, але цікаво, корисно і співпадає з моїм баченням.

У авторки чудово виходить складати в уяві образи людей і обставин, а мені таке завжди цікаве. До того ж у ці два твори буди не надто похмурими, тому отримав масу задоволення.

Книжка, яку можна читати з обох боків, захоплююча (з одного боку) і передбачувана (з іншого). Сподобалося не дуже, мабуть втомився я від Акуніна.

Цікаво було дізнатися, про що там співав той Чиграков. Проте книжка виявилася звичайною фантастикою. Я старий вже для неї, а вона для мене.

Остання книжка, що я не читав з Акуніна на цей час, тож мав прочитати. Не те, щоб дуже захоплювало, але по-соєму цікаво.

Книжка для мене виявилася важкуватою. Дещо сподобалося, якісь думки, образи, але взагалі нуднувато і не захоплююче.

Цікава книжка (особливо якщо не дивився фільм) з ідеями, серед яких я дещо поділяю. Тільки от депресивна дуже.

Короче кажучи, Гришковець мені подобається.

Думки без сюжету. Якісь історії, думки… Але все це було так близько, так зрозуміло і знайомо для мене, що підняло вирій почуттів і спогадів. А це завжди якось приємно, щоча і сумно місцями.

Супер. Я отримував задоволення від кожного слова. Не від розвитку сюжету, не від вчинків героїв, а просто від кожного прочитаного речення, від процесу. Мені не було цікаво, що буде далі, мені хотілося, щоб книга не закінчувалася. Монолог про гроші, розмова з робітниками, думки про те, що дзвонити сенсу немає — це щось!

Не дуже мені сподобався, але мабуть через те, що читав одночасно „Рубашку“ Гришковця.

Найцікавіша в серії, на мою думку. Можливо тому, що події трапляються у час, що вже став історією, але який реально існував для мене. Дуже сподобалися опис підліткових думок. Як це у Акуніна часто буває, місцями відірватися неможливо.

Дуже не сподобалось, дуже. Цікава для мене через дві причини. По-перше, вона була першою, яку я прочитав з palm-а. По-друге — останньою, яку я дочитав тільки тому, що люблю доводити все до кінця.

Як для дітей — супер. Трохи розібрався, що там було з Лже-Дмитріями. Ну і взагалі нічого, читати приємно.

День з життя російських іммігрантів у США з історіями про кожного з персонажів. Гарно, але якось не захопило.